/Files/images/2015-2016_rk/сказ.jpg

Сказ – це гостре особливо небезпечне інфекційне захворювання, що викликається нейротропним вірусом і характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи (енцефаліт) і завжди, при відсутності своєчасного адекватного лікування, закінчується смертю хворого.

Джерелом інфекції для людини може бути будь-яка теплокровна тварина, але епізоотична ситуація склалась таким чином, що на території України основним джерелом є лисиці. Небезпечні також укуси борсуків, єнотів, єнотовидних собак, куниць, тхорів, ласок, вовків, кажанів. Серед домашніх тварин найчастіше захворювання вражає котів та собак. У деяких випадках можуть захворіти на сказ і свійська худоба, зокрема коні, корови, кози. Сказ від хворої до здорової людини не передається (за виключенням трансплантації органів).

Передача інфекції здійснюється при укусах тваринами, ослиненні, нанесенні подряпин чи поранень предметами, забрудненими слиною і мозком хворої тварини. Рідше можливе зараження при зніманні шкіри і хутра із хворих на сказ тварин, особливо лисиць. При великій концентрації вірусу у повітрі можливий аерогенний механізм передачі, такий механізм існує при передачі інфекції в печерах у комахоїдних кажанів і вампірів в країнах Латинської Америки. Такі випадки було зафіксовано серед лабораторних працівників в умовах експерименту з великою концентрацією вірусу.

Останні роки сказ продовжує бути постійною загрозою для людства в багатьох країнах світу.

Як розпізнати хвору тварину

Має насторожити різка зміна поведінки. Головною ознакою захворювання диких тварин, насамперед, є втрата відчуття страху. Дикі звірі полишають обережність і вдень з'являються у населених пунктах, нападають на людей і тварин. Домашні тварини зі сказом також змінюють свою поведінку: стають надмірно полохливими або сонливими. Не реагують на команди господаря, не відгукуються на кличку. Можна помітити виникнення паралічів – це відсутність рухів в одній або декількох частинах тіла тварини. Часто розвивається параліч нижньої щелепи, що призводить до її відвисання. При цьому тварина набуває характерного вигляду: відкрита паща із якої капає слина.

Якщо вашу тварину вкусила інша невідома тварина або у неї з’явилися ознаки, характерні для сказу, якнайшвидше зверніться до ветеринара. У разі, якщо тварина поводиться агресивно, спробуйте ізолювати її в будь-якому приміщенні (або в клітці) і уникайте контактів із її слиною. Швидко зв’яжіться з ветеринаром. Скаженій тварині невідоме почуття страху, тому лякати її чим- небудь марно, вона кинеться на вас.

У буйній стадії сказу тварина не може проковтнути воду через спазми глоткової мускулатури, рясно виділяється піниста або густа слина. Збудження супроводжується агресивністю і навіть люттю – тварина кидається на людей, інших тварин та на будь-які предмети. Найменше зовнішнє подразнення (шум, яскраве світло, окрик) викликає новий напад буйства й агресії. Спостерігається косоокість. Через параліч вона може похитуватися і пересуватися ледве-ледве, може волочити задні ноги.

Єдиний спосіб підтвердити або спростувати діагноз сказу у тварини – це спостереження за ним протягом 10 діб. Якщо протягом цього періоду у тварини не розвинулися симптоми, характерні для сказу, і вона не загинула, то діагноз сказ виключається. Якщо тварина загинула, то ділянку її мозку відправляють на дослідження до лабораторії для встановлення остаточного діагнозу.

Що робити, якщо вкусила тварина

По Україні у кожному регіоні визначена низка лікувальних закладів, де, в разі необхідності, призначаються та проводяться антирабічні щеплення.

Профілактична імунізація від сказу передбачає введення антирабічного імуноглобуліну та антирабічної вакцини особам з підвищеним ризиком захворювання на сказ. Зокрема це люди, яких укусили дикі м`ясоїдні тварини, кажани та хворі на сказ тварини, а також особи з важкими та множинними укусами.

Щеплення від сказу призначають (згідно з інструкцією):

- у всіх випадках укусів шкіряних покривів і слизових оболонок явно хворими або з підозрою на сказ тваринами, невідомими тваринами, хижими птахами включно;

- після поранення предметами, забрудненими слиною або мозком хворих, з підозрою на сказ або невідомими тваринами (розтин трупів, розробка туш тощо);

- після укусу через одяг, якщо при цьому є пошкодження шкірних покривів, хворими, з підозрою на сказ та невідомими тваринами;

- після укусу або ослинені від здорових та відомих в момент контакту тварин, за умови їх зникнення, захворювання на сказ або загибелі протягом 10- денного спостереження;

- після укусу невідомими польовими та домашніми гризунами в місцевостях неблагополучних щодо сказу.

На розвиток захворювання і подальший перебіг впливає місце укусу. Так, у людей, укушених в обличчя або шию, сказ розвивається більш ніж дев'яносто відсотків випадків, а от при укусі кінцівок - тільки в двадцяти трьох відсотках.

Проведення антирабічних щеплень вимагає суворого дотримання призначеного режиму. Не можна вживати алкогольних напоїв, перевтомлюватись. Слід уникати переохолодження, перегрівання тощо.

Лікар-рабіолог (травматолог або хірург) до призначення антирабічного лікування бере до уваги наступні дані: дані про тварину, що нанесла укус (хвора, здорова, невідома, за якою не можливо встановити 10-ти денне спостереження), вид і ступінь контакту з твариною (ослинення, укус, подряпина непошкоджених чи пошкоджених шкіряних покривів чи слизових, укуси одиничні чи множинні), локалізація укусу, вид тварини (дика м`ясоїдна, домашня, сільськогосподарська) і дані про тварину (як утримувалась, чи щеплена від сказу), обставини укусу (спровокований чи ні), епізоотична ситуація місцевості, де стався укус.

Протипоказання для лікувально-профілактичної імунізації відсутні, тому що остання проводиться за життєвими показаннями. Доза вакцини не залежить від віку пацієнта і призначається навіть немовлятам.

Перелік лікувально-профілактичних закладів із надання спеціалізованої антирабічної допомоги населенню шукайте на сайтах головних управлінь Держсанепідслужби України в областях.

Ознаки захворювання

Захворювання проявляється різними ознаками залежно від стадії.

У інкубаційному періоді хворобу не можна помітити, хоча вірус вже присутній в організмі людини. У залежності від місця укусу час перебігу цього періоду різниться. Друга стадія настане швидше, якщо укус отриманий в обличчя або шию - приблизно через два тижні. Якщо інфекція надійшла в організм через кінцівки, то інкубаційний період затягується до трьох місяців.

У початковому періоді захворювання проявляється поступово, що ускладнює діагностику. Зазвичай хворий забуває про укус або контакт зі слиною зараженої тварини і не пов'язує цю подію з початком нездужання. Іноді місце укусу викликає дискомфорт - відчувається біль, свербіж, печіння, почервоніння, набряк. Температура тіла або залишається в нормі, або діагностується субфебрилітет.

У розпал захворювання температура тіла зазвичай не піднімається, в основному симптоматика виявляється з боку психіки - хворі крім ознак минулого стадії мають ще й різного роду фобії - страх води, повітря, звуків і т.д. Такі фобії можуть значно ускладнити життя - при гідрофобії пацієнт не може навіть випити склянку води - його організм відповідає на це різкими спазмами. При інших фобіях хворий також відчуває тяжкі муки - його обличчя виражає страждання, він стає агресивним, може кинутися на оточуючих з кулаками, вдарити першим-ліпшим під руку предметом. Такі напади стають все більш частими, а потім розвиваються галюцинації, від яких напади повторюються. Третій період триває кілька днів.

Паралітичний період, характеризується різким збудженням, яке змінюється періодом уявного спокою. Проте це зовсім не означає, що хворому стало краще. У останньому періоді температура тіла різко піднімається, виникає тахікардія, тиск знижується, паралізуються кінцівки. У такому стані хворий може перебувати до трьох днів, а після цього він помирає від паралічу серцево-судинного і дихального центрів.

Профілактичні заходи

Регулярне щеплення домашніх улюбленців і свійських тварин. Контроль за бродячими котами та собаками. Регулювання чисельності диких м’ясоїдних тварин, зокрема, лисиць. Організація та проведення профілактичних щеплень проти сказу особам, робота яких пов’язана з ризиком зараження збудником сказу.

Пам’ятайте, сказ вилікувати не можна, його можна тільки попередити.

Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх близьких!

Кiлькiсть переглядiв: 637

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.